Історія закладу освіти
Історія народної освіти села Малополовецьке починається з1859 року. У цьому році сільська громада звернулась з проханням до київського генерал-губернатора, щоб він дозволив відкрити в селі школу.
За його розпорядженням, у 1860 році в жовтні місяці була відкрита церковно-приходська школа з дворічним навчанням. Школою керував піп.
За зібрані з громади кошти було винайнято дві кімнати в єврея-корчмаря під одним дахом з корчмою. В одній кімнаті жив учитель, а в другій навчались діти. Ця хата стояла на ділянці села, що називалась Мариничівка. Поблизу була церква й попова хата. Навчання розпочиналося з 15 жовтня (за старим стилем) і закінчувалося з початком польових робіт.
За даними архівних документів, на 1860–1861 навчальний рік було прийнято до школи 38 хлопчиків, хоч на той час було в селі 318 дітей шкільного віку. Перший навчальний рік закінчив 31 учень. 17 учнів упродовж навчального року залишили школу через відсутність одягу і взуття. Церковно-приходська школа з дворічним навчанням існувала до 1907 року.
У 1906 році повітова земська управа Васильківського повіту запланувала будівництво приміщення двокласної школи з п'ятирічним навчанням на території Малополовецької волості. Де будувати приміщення школи повинна була вирішити волосна сходка громадян сіл Малополовецьке, Красноліси, Яхни. Активно виступали на волосній сходці, щоб побудувати приміщення школи на території села Малополовецьке, Чарупа Антон та Рибитва Ілько Максимович. Потім вони ж брали активну участь в організації її будівництва.
У жовтні 1917 року було відкрито земську двокласну школу. У школі працювало 3 вчителі і навчалось 87 хлопчиків і 11 дівчаток.
За радянського часу в Малополовецькому до 1927 року була початкова школа, з вересня 1927 по вересень 1938 року семирічна, а з 1938 року і до сьогодні — середня школа.
У часи незалежності України (2002–2005 роки) з ініціативи громади села було проведено капітальний ремонт школи, за кошти УФСІ, та побудовану газову міні-котельню.
Перший випуск 10-річки відбувся в 1939 році. Було 22 випускники.
Під час окупації території України школа не працювала, а приміщення її для потреб використовували поліцаї.
Восени 1943 року, коли Радянська Армія розгромила і гнала фашистські полчища на Захід, разом з гітлерівцями втікали і їх прислужники — поліцаї з Полтавської області. Ці негідники зупинились на ніч в селі і зайняли головне приміщення школи, а ранком його запалили. Вони загрожували розстрілом тим, хто хотів погасити пожежу, а коли весь будинок було охоплено вогнем, вони покинули село. Після звільнення села навчання в школі було відновлено в тих приміщеннях, що залишились, але їх не вистачало. Доводилось навчатись у три зміни.
За свідченням ветерана педагогічної праці, ветерана Великої Вітчизняної Війни, директора Малополовецької школи з 1959 по 1967 роки Рибитви Мефодія Ілліча, навчання відновилося після звільнення села від німецько-фашистських загарбників у 1944 році. Вчилися учні у 3-х звичайних хатах, які колись належали розкуркуленим селянам. Одне з цих приміщень збереглося до наших днів. Тепер це амбулаторія лікарні. На місці другої хати побудували Будинок культури. Філії школи були на хуторі Тарасівка й на вул. Набережна. Класи в той час були переповнені по 30–40 різновікових дітей. А також по 3–4 суміжні класи. Навчання проводилось у 2 зміни. Працювала також вечірня школа. Школа переживала великі труднощі. Зошитів не було, писали на будь-якому шматку паперу. Вчителі із сірого обгорткового паперу самі шили зошити. Робили чорнило із бузини. Не тільки діти, а й вчителі ходили на уроки босі. Були такі випадки, коли вчителі давали дітям свій одяг, щоб ті могли далі навчатися. Вчителів не вистачало, тому один вчитель змушений був одночасно навчати два класи, у першу і другу зміну. Перший повоєнний випуск десятого класу відбувся в 1955 році. У 1960 році силами громадськості села було збудоване нове приміщення школи, але воно не задовольнило потреб школи.
Спогади директора Малополовецької ЗОШ І–ІІІ ступенів з 1959 по 1967 рік РИБИТВИ МЕФОДІЯ ІЛЛІЧА:
"У 1959 році відділом народної освіти призначений директором Малополовецької ЗОШ. У колективі на той час було 38 учителів, а учнів приблизно 700. Навчання проводилося в 2 зміни, також була й вечірня школа. Нова школа була вкрай необхідна, про що й почав клопотати. Допомагав мені голова колгоспу Калита Володимир Хомович. На загальних зборах колгоспу було прийнято рішення про будівництво школи, а також виділено кошти 93 тисячі. Держава також виділила на школу 248 тисяч карбованців. Проект школи я взяв у Інституті архітектури м. Києва. Місце для нової школи вибирав я і Калита Володимир Хомич. Також хотіли, щоб близько був стадіон, для цього закрили дорогу на село Яхни.
Під фундамент школи, за народним звичаєм, поклали монету та свідчення про директора школи та будівників. За рік повністю звели школу і вкрили. Та після того, як звільнився з роботи Калита В.Х., школа будувалася ще три роки. В основному школу побудували за чотири з половиною років. За цей час підросли молоді берізки довкола стадіону, які я посадив з учнями в перші дні будівництва.
Розпочалося навчання в новій школі 1 вересня 1965 року. У школі працювали досвідчені вчителі: Дакал Семен Михайлович — заступник директора школи, відмінник народної освіти, Ямковий Антон Степанович — заслужений вчитель, Рибитва Мефодій Ілліч — директор школи, відмінник народної освіти. При школі був хор вчителів та учнів, яким керував вчитель співів Рижинко Захар Терешкович. Виступали на всіх святах. Рейтинг школи на той час був високий у районі: вона входила в першу п'ятірку, дослідні ділянки були завжди на першому місці в районі. Заслуга в цьому вчителів біології Дакала Семена Михайловича та Линник Філіппіни Рафаілівни, які неодноразово нагороджені грамотами. Часто приїздили переймати досвід колеги з району. Адже на квітниках біля школи росли рідкісні квіти, насіння яких привезені з ботанічного саду Дакалом Семеном Михайловичем".
У 70–80 роки школа славилася виробничою учнівською бригадою, займала призові місця в області. Викладання машинно-тракторної справи було організовано на професійному рівні. Випускники разом з атестатами про середню освіту отримували посвідчення машиніста тракториста. Провідна роль у цій справі належала вчителеві трудового навчання Піголю Лукашу Омеляновичу. Тривалий час його кабінет механізації займав перше місце в районі. У ці роки кількість учнів поступово зменшується, в 70 роках було приблизно 400 учнів, а вже на початку 90-х років — 200.
З 1990 року зріс імідж школи. Учні неодноразово займали призові місця з олімпіад:хімії, історії, української мови та літератури. Брали участь в обласних олімпіадах. Розвинуте театральне мистецтво. Учасники драмгуртка неодноразово посідали призові місця в районі. Учні школи в районі займають лідируючі позиції з тенісу, шашок, шахів, легкої атлетики, міні-футболу. У 1996 році команда школи зайняла перше місце у районних змаганнях з КВК.
У 2000 році в школі 160 учнів, 16 вчителів. Серед них шість випускників Малополовецької школи.
У 2007 році в школі 109 учнів, 16 вчителів
У 2012 році в школі 70 учнів, 16 вчителів
З 1920 року і по даний час директорами Малополовецької школи були:
1920 - 1922 роки - БІЛЯНКІН СЕМЕН ГРИГОРОВИЧ
1922 - 1924 роки - СЛОМЧИНСЬКИЙ ОСТАП БРОНІСЛАВОВИЧ
1924 - 1932 роки - ШИМАНСЬКИЙ ФЕДІР ЄВГЕНОВИЧ
1932 - 1935 роки - КУКЛА ВАСИЛЬ КИРИЛОВИЧ
1935 - 1937 роки - ШЕВЧЕНКО ВАСИЛЬ МИХАЙЛОВИЧ
1937 - 1938 роки - ХАЛЯВКО
1938 - 1939 роки - КІЧА ІВАН МИРОНОВИЧ
1939 - 1941 роки - ЯМКОВСЬКИЙ АНТОН СТЕПАНОВИЧ
1945 - 1950 роки - ЯМКОВСЬКИЙ АНТОН СТЕПАНОВИЧ
1951 - 1959 роки - МЕЛЬНИК СЕРГІЙ АРТЕМОВИЧ
1959 - 1967 роки - РИБИТВА МИКОЛА ІЛЬКОВИЧ
1967 - 1972 роки - ШЕПЕНКОВ МИКОЛА ПЕТРОВИЧ
1972 - 1979 роки - КРАЙНІЙ МИХАЙЛО МИКИТОВИЧ
1979 - 1984 роки - ОНИЩЕНКО МИКОЛА ІВАНОВИЧ
1984 - 1986 роки - КАЛАШНИК ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ
1986 - 1993 роки - МАШЛЯКІВСЬКИЙ ВІТАЛІЙ ПАВЛОВИЧ
1993 - 2008 роки - КАЛАШНИК ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ
2008 - 2010 роки - СЛОБОДЯН ОЛЕНА ВІКТОРІВНА
2010 - 2012 роки - СТАЦЕНКО ТЕТЯНА АНАТОЛІЇВНА
З 2012 року директором Малополовецької ЗОШ І–ІІІ ступенів працює СЛОБОДЯН ОЛЕНА ВІКТОРІВНА.
З вересня 2017 року школа змінила статус на Малополовецький навчально-виховний комплекс «Заклад загальної середньої освіти І–ІІ ступенів – дитячий садок» Фастівської районної ради Київської області.
Кiлькiсть переглядiв: 688
Догори